Експеримент на собі: рік повсякденного життя з роботом на базі штучного інтелекту у Відні

У квітні 2025 року Емілі Генатовскі, 35-річна американка та аспірантка з цифрових гуманітарних наук у Віденському університеті, забрала посилку в транспортній компанії на території міста Відня. У ньому був гуманоїдний робот моделі Unitree G1 EDU 2, виготовлений у Китаї, висотою 1,30 метра, вагою 35 кілограмів, вартістю близько 60 000 євро. Вже понад рік Генатовскі живе разом із роботом, якого вона назвала „Това“ — це слово з івриту означає «добре». Її метою є не створення маркетингового відео, а твереза оцінка ситуації: що насправді може зробити робот на базі штучного інтелекту в реальному повсякденному житті і де він стикається з обмеженнями.

Робот без обличчя, лабораторія без практики

Unitree G1 EDU 2 не має рота та очей у звичному для людини розумінні, натомість замість обличчя у нього встановлені світлодіодні смуги та камера. Він оснащений лазерною системою для картографування навколишнього середовища, камерою глибини та вбудованою великою мовною моделлю, за допомогою якої він може обробляти мову. Його вважають „гуманоїдом“ через його форму, а не через поведінку: сам виробник, на запит Генатовського, поставлений навіть мандаринською мовою, не зміг надати інформації про те, як пристрій поводиться, наприклад, з домашніми тваринами.

Дверні ручки — найбільша перешкода

Повсякденне життя Генатовського з Товою, разом із їхнім собакою Марсо, у квартирі в 9-му районі Відня складалося з довгого переліку невирішених проблем: юридичних неоднозначностей, технічних обмежень, практичних невдач. Особливо яскраво це проявилося на прикладі рук робота. Конструкції з трьома або п’ятьма пальцями та кількома суглобами здавалися досконалими, але на практиці не справлялися зі звичайними дверними ручками, посудом для пиття чи кранами. Генатовський мусив швидко відмовитися від планів, наприклад, щодо використання «Тови» у хореографічних постановках. Натомість вона взяла робота з собою до відділу реєстрації та у трамвай, щоб задокументувати, як суспільство та його інституції реагують на такий пристрій у публічному просторі.

Від лабораторії до реального повсякденного життя

Більшість людей знайомі з гуманоїдними роботами завдяки коротким відеороликам у соціальних мережах: вони роблять колеса, займаються боксом, прасують одяг, розкладають товари на полицях. Генатовський свідомо дистанціюється від такої інсценізації. Її науковий проєкт спрямований саме на те, щоб висвітлити ті перешкоди, через які робот на кшталт Тови зазнає невдачі в реальності — як у технічному, так і в соціальному плані.

Китайський виробник Unitree є одним із найвідоміших у світі постачальників доступних за ціною гуманоїдних робототехнічних платформ для досліджень і розробок; модель EDU призначена саме для університетів та наукових інститутів, а не для приватних домогосподарств.

Для Європи цей випадок ілюструє одразу дві тенденції: Китай стрімко розвиває масове виробництво гуманоїдних роботів. Такі виробники, як Unitree, UBTech чи Fourier Intelligence, виводять на ринок системи за цінами, які ще кілька років тому були немислимими.

Водночас досвід Генатовського показує, що розрив між рекламним відео та практичною застосовністю у повсякденному житті все ще залишається значним. Для Австрії та ЄС це означає: у тих, хто замислюється над регулюванням використання штучного інтелекту та робототехніки в публічному просторі, ще є час, але він стрімко скорочується. Висновок Генатовського після року роботи з «Товою» є тверезим: майбутнє вже завітало до комори, а до вітальні йому ще доведеться чекати значно довше.

Повний текст статті ви знайдете в австрійському журналі новин „profil“:

https://www.profil.at/gesellschaft/abenteuer-alltag-emily-und-ihr-ki-roboter/403180605