Мир без фундаменту: Чому переговори щодо України зазнають краху
Женева, Абу-Дабі, Стамбул — діаспора подорожує світом. Але Росія блокує, Трамп блефує, а Європа спостерігає.
Відень, 6 квітня 2026 року – Цього тижня Зеленський був у Стамбулі, потім у Дамаску. Він укладає угоди про безпеку, шукає союзників, обмінює досвід роботи з дронами на ракети для протиповітряної оборони. Україна бореться не лише на фронті – вона веде дипломатичну боротьбу за своє виживання.
Але самі мирні переговори зайшли в глухий кут.
Ситуація
Після раундів переговорів в Абу-Дабі та Женеві мало що сталося. Росія вимагає повного виведення України з Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей – територій, які частково досі контролюються українськими військами. Для Києва це неприйнятно.
Зеленський запропонував: перемир'я на Великдень, заморожування лінії фронту, навіть референдум. Москва відмовляється. Путін не хоче перемир'я – він хоче повного мирного договору на своїх умовах.
Роль Трампа
Вашингтон посередництвом займається, але все менше. Американо-ізраїльська війна проти Ірану відволікає увагу США. Зеленський публічно висловлює занепокоєння, що системи протиповітряної оборони зі США тепер можуть бути перенаправлені на Близький Схід.
Делегація США має прибути до Києва ще в квітні – після православного Великодня 12 квітня. Чи це принесе новий поштовх, невідомо.
Дві сторони сили
Тут особливо чітко проявляється принцип ЯНУС: мир в Україні зривається не через брак
Воля людей — вона зазнає поразки перед розрахунками влади Великих. Путін потребує війни. Трамп потребує угоди. А Європа?
Європа не має права навіть сидіти за столом.
ЯНУС продовжує відстежувати розвиток подій. Наступний аналіз: що заморожування лінії фронту означатиме для Австрії та ЄС.
