Зелений поворот Китаю: похвала із Заходу, скептицизм залишається

Відень, 21 квітня 2026 року. Китай отримує схвальні відгуки за свої зусилля у сфері охорони навколишнього середовища. У понеділок високопоставлена міжнародна консультативна група представила проект рекомендацій, в якому високо оцінюються досягнення Пекіна в галузі охорони навколишнього середовища та водночас пропонується амбітна 15-річна стратегія боротьби із забрудненням повітря, деградацією ґрунтів та забрудненням води. Послання таке: Китайська Народна Республіка рухається у правильному напрямку, але їй потрібно не втрачати наполегливості.

Що рекомендує консультативна рада

Звіт підготовлено Китайською радою з міжнародного співробітництва у сфері охорони навколишнього середовища та розвитку (CCICED) — органом, що існує з 1992 року та до складу якого входять міжнародні експерти, міністри та науковці. Рекомендації передбачають збільшення інвестицій у відновлювані джерела енергії, суворий контроль за викидами у важкій промисловості та реформу сільського господарства з метою переходу до більш стійких методів господарювання.

Зокрема, до 2040 року планується скоротити рівень забруднення дрібним пилом на 40 відсотків. Крім того, Китай має використати свою роль найбільшого виробника сонячних модулів та акумуляторів, щоб встановити глобальні стандарти для «зелених» технологій. Комітет особливо підкреслює досягнення останніх років: якість повітря у великих містах, таких як Пекін, помітно покращилася, а програми лісовідновлення дають свої результати.

Протилежне ставлення Європи до екологічної політики Китаю

Для європейських спостерігачів ця новина має двояке значення. З одного боку, світ потребує Китаю, який зменшує свій екологічний слід. На Китай припадає близько 30 відсотків глобальних викидів CO2. Будь-який прогрес у цій країні має глобальні наслідки.

З іншого боку, у Брюсселі та Відні зростає занепокоєння щодо «зеленої» промислової офензиви з Далекого Сходу. Китайські електромобілі, сонячні панелі та вітрогенератори активно проникають на європейські ринки, часто за цінами, з якими місцеві виробники не можуть конкурувати. ЄС уже ввів штрафні мита на китайські електромобілі. Звинувачення: державні субсидії спотворюють конкуренцію.

Визнання з боку міжнародного органу зміцнює позиції Пекіна в цій дискусії. Тепер Китай може стверджувати, що його екологічна політика не лише відповідає національним інтересам, а й робить внесок у глобальному масштабі.

Критики залишаються скептичними

Екологічні організації, такі як «Грінпіс» та «Climate Action Tracker», закликають до обережності. Незважаючи на всі досягнення, Китай продовжує давати дозвіл на будівництво нових вугільних електростанцій. У 2025 році встановлена потужність вугільних електростанцій знову зросла. Пекін аргументує це енергетичною безпекою, тоді як критики вбачають у цьому суперечність із проголошеними кліматичними цілями.

Питання прозорості також залишається актуальним. Провести незалежну перевірку китайських даних щодо стану навколишнього середовища досить складно. Хоча сам CCICED складається з міжнародних експертів, він фінансується та організовується урядом Китаю. Деякі спостерігачі ставлять під сумнів незалежність цього органу.

Дві сторони сили

Екологічна політика Китаю демонструє обидва обличчя країни, що прагне стати супердержавою: амбітного реформатора, який просуває «зелені» технології, та стратегічного гравця, який використовує екологічну дипломатію як інструмент геополітики. Для Австрії та Європи це означає: необхідна як співпраця, так і критична дистанція. YANUS продовжує стежити за цією темою.