Порохова діжка Ормуза: перемир'я на волосині
Відень, 22 квітня 2026 року — Ормузька протока залишається геополітичним мінним полем. Незважаючи на припинення вогню, продовжене президентом США Трампом, американські та іранські збройні сили продовжують перебувати небезпечно близько один до одного у найстратегічнішій морській протоці світу. Пакистан тепер виступив посередником, але чи принесе ця ініціатива плоди, невідомо.
Блокада проти блокади
Ситуація зайшла в глухий кут. Вашингтон дотримується політики максимального тиску та нещодавно ще більше посилив санкції проти Ірану. Тегеран відповідає демонстративними маневрами Корпусу вартових ісламської революції в протоці, через яку проходить близько 20 відсотків світової торгівлі нафтою щодня. Обидві сторони звинувачують одна одну в провокаціях. Військово-морські сили США посилили свою присутність у Перській затоці, іранські швидкісні катери регулярно наближаються до американських військових кораблів на відстань кількох сотень метрів. Однієї іскри може бути достатньо.
Складна посередницька роль Пакистану
Ісламабад намагається тепер відкрити дипломатичний канал. Прем'єр-міністр Шехбаз Шаріф провів переговори як з Білим домом, так і з іранським керівництвом. Пакистан традиційно підтримує стосунки з обома сторонами і економічно залежить від стабільності в регіоні. Спільний кордон з Іраном та залежність від імпорту енергоносіїв роблять країну природним посередником – але також і вразливим гравцем. Чи справді Вашингтон надасть пакистанській ініціативі серйозний простір, залишається під питанням. Адміністрація Трампа досі виявляла невеликий інтерес до багатосторонніх рішень.
Енергетичні проблеми Європи загострюються
Для Австрії та ЄС ситуація в Ормузькій протоці – це більше, ніж просто віддалений кризовий регіон. Якби протока була заблокована навіть тимчасово, ціни на нафту вибухнули б. І без того хитка європейська енергопостачання, яка перебуває під тиском від початку російської агресивної війни проти України, отримала б ще один серйозний удар. Міжнародне енергетичне агентство вже попереджає про можливі перебої з поставками. Австрійська торгова палата вимагає від федерального уряду планів реагування на випадок ескалації. Міністр економіки Кохер оголосив про перевірку стратегічних запасів нафти.
Дві сторони сили
У боротьбі за Ормузьку протоку проявляється стара дилема: США хочуть зберегти своє глобальне домінування, Іран – своє регіональне. Між ними знаходяться менші держави, як-от Пакистан, які хочуть виступати посередниками – і континенти, як-от Європа, які мусять платити. Припинення вогню тримається, але воно крихке. Якби воно порушилося, наслідки відчувалися б аж до Відня. YANUS продовжує відстежувати події на цій геополітичній лінії розлому.
